Вітамін С

Друге відкриття вітаміну С
     Вітамін С проти раку та інфекцій
     Вітамін С і серцево-судинні захворювання
     Обділені природою

Геній інтуіції
     Операції на серці
     60 років досліджень вітаміну С
     Пити чи не пити?

Лайнус Полінг не був людиною однієї ідеї. Його цікавило багато що. Позавчора він доводив, що молекули тривимірні, і відкривав природу серповидної анемії. Вчора придумував прилади для підводних човнів і вгадував будову альфа-спіралі молекули білка. Сьогодні бився проти ядерних випробувань, трясучи громадську думку великих держав. А назавтра, відчувши наближення старості, великий учений озирнувся: чим підтримати свої сили? І знайшов!

"Я не мав наміру серйозно займатися вітамінами, мене тільки цікавило моє здоров'я і те, чим вітаміни можуть допомогти мені", - так він писав, згодом майже третину свого життя присвятивши всебічному невтомному вивченню вітамінів, їх впливу на здоров'я та продовження людського життя, несамовито, з усією пристрастю доводячи свою правоту в постійних запеклих суперечках з твердолобими лікарями і дієтологами старої школи.

Полінг відкрив для Америки і світу вітамін С, сверхдози якого можуть приборкувати безліч недуг. Полінг вірив: за допомогою БАД ми можемо жити по сто років і більше. Його головний метод у науці був - інтуїція, і всі його здогади пізніше обов'язково підтверджувалися, хоча спочатку викликали недовіру і люті заперечення. Він був абсолютно переконаний, що біодобавки продовжують життя, допомагають здоровим не захворіти, а хворим - видужати.

Таким був Лайнус Полінг - один з двадцяти кращих умів людства, єдиний в історії лауреат двох персональних нобелівських премій, почесний доктор понад 40 університетів світу та лауреат Золотої медалі імені Ломоносова Академії наук СРСР - людина, яка випередила свій час і змінила життя мільйонів.

Продовжуючи розмову про вітамін С, хотілося б зупинитися на проблемі, яка, за статистикою, займає одне з перших місць серед причин смертності людей у всьому світі. Це серцево-судинні захворювання. Стенокардія і атеросклероз - бич літніх людей, але вже не тільки літніх. Як всі "хвороби цивілізації", хвороби серця стрімко молодіють. Це визнають всі кардіологи. Лікування серцево-судинних захворювань розроблено на всіх стадіях, аж до хірургічного втручання, але, думаю, всі визнають, що, якщо ви стали "сердечником", це надовго.

Я хотів би навести тут думку прогресивних лікарів про сучасні методи лікування та деякі дані про результати застосування для цієї мети вітаміну С. Таке враження, що офіційна медицина до цих пір дивиться на вітамін С, як баран на нові ворота, і далі "Фервекса" і "Хотрема" ерудиція багатьох фахівців у цьому плані не розповсюджується. Звичайно, відтяпати щось (наприклад, ногу у діабетика) значно простіше, ніж вилікувати те, що офіційно не лікується, тим більше що власне вишеневисле начальство - фігура набагато більш реальна, ніж якийсь там абстрактний нобелівський лауреат ...

Отже, ось думка доктора Уітекера:

Індустрія кардіохірургії переживає справжній бум. Згідно з даними Американської асоціації хвороб серця, в 1995 році було виконано 1.460.000 ангіограм (це діагностична процедура, за якою починається вся карусель) при середній вартості цієї процедури 10.880 доларів. Результатом цього стали 573.000 операцій шунтування вартістю 44.820 доларів кожна і 419.000 операцій ангіопластики (операція з надувним балоном, який розширює артерію) вартістю 20.370 доларів кожна. Загальна вартість цих операцій за рік склала більше 50 мільярдів доларів.

У мільйонів людей, яким було сказано, що для врятування їх життя потрібна негайна операція, в дійсності було 98,4 шансу зі ста вижити і без цієї операції! (За даними дослідження CASE, опублікованими в "Медичному журналі Нової Англії" в 1983 році).

Немає ніякого наукового виправдання застосуванню ангіографії, балонної ангіопластики та операції шунтування при лікуванні більшості випадків серцево-судинної хвороби. Добрим прикладом є ангіопластика, при якій для усунення блокади використовується надувна кулька, встановлена на кінці катетера. Я вважаю, що ні в кого ніколи не було і не буде підстав піддаватися цій процедурі. Вона небезпечна, а доводи на користь її необхідності у вищій мірою сумнівні.

Кожного разу, коли здійснюється її порівняння з нехірургічними методами лікування - а таких досліджень було дуже мало, - виявляється, що стан пацієнтів, які перенесли ангіопластику, гірший. У них велика смертність, велика частота інфарктів і в цілому частіше виникає необхідність у повторній операції. На мій погляд, ця процедура завжди є невиправданим, дорогим і небезпечним трюком, який став загальновизнаним методом лікування лише тому, що лікарі думають тільки про свої інтереси, але не про інтереси пацієнтів.

Кілька виконаних за останні 20 років досліджень, в яких брало участь понад 6000 пацієнтів з серцевою хворобою, показали, що стан здоров'я пацієнтів, "затягнутих у воронку" хірургічних процедур, значно гірше, ніж стан здоров'я пацієнтів, які зазнали неінвазивного лікування. Під неінвазивним лікуванням розуміється використання ліків (не дієти), фізичних вправ і комплексних вітамінних харчових добавок, застосування яких може бути досить позитивним.

Операція шунтування може виявитися корисною для деяких пацієнтів, однак вона не повинна використовуватися в якості стандартного методу лікування, і вже точно не підходить для пацієнтів, які перенесли помірний інфаркт. Набагато більш ефективними є медикаментозні і дієтарні методи лікування, а також зміна способу життя.

Єдине, що можна сказати точно про ці процедури, крім їх вартості, це те, що вони вбивають людей. Приблизно один з 25 пацієнтів, які зазнали шунтування, і приблизно один з 65 хворих, що перенесли ангіопластику, гине в результаті цієї процедури. Якщо бути чесним, то, зв'язавши руки всім виконуючим шунтування і катетер-балонну ангіопластику хірургам і замкнувши їх в клозеті, ми за один рік врятували б 30.000 життів і заощадили б понад 50 мільярдів доларів.

[1]   2   [3]
    Далі >>