Вітамін С

Друге відкриття вітаміну С
     Вітамін С проти раку та інфекцій
     Вітамін С і серцево-судинні захворювання
     Обділені природою

Геній інтуіції
     Операції на серці
     60 років досліджень вітаміну С
     Пити чи не пити?

У лютому 2007 р. виповнилося 105 років з дня народження одного з найвидатніших учених XX сто-ліття - Лайнуса Карла Полінга.

Про Полінга існує безліч самих різних думок і суджень: він вважається одним з 20 найбільших вчених усього світу - і був включений до списку неблаго-надійних жителів США; був кандидатом у сенат США від Каліфорнії - і піддавався стеженню ФБР; його порів-нювали з Папою римським - і називали фашистом; ображалися на його зарозумілість - і захоплювалися його гумором і добротою. Але всі згодні з тим, що Полінг був великим ученим і незвичайною особистістю.

Йому присудили дві Нобелівські премії: одну з хімії, другу - за боротьбу проти ядерних випробувань.

Нобелівська премія присуджується з грудня 1901 р.; за всю історію по дві премії отримали лише четверо вчених: Марія Склодовська-Кюрі - з фізики (1903) і миру (1911), Лайнус Полінг - з хімії (1954) і миру (1962), Джон Бардін - з фізики (1956, 1972), Фредерік Сенгер - з хімії (1958, 1980). Полінг був єдиним ученим, який отримав дві премії один, а не разом з іншими вченими.

За своє життя Лайнус Полінг працював не тільки в самих різних областях науки, а й безперервно боровся за те, що вважав справедливим устроєм світу, і не визнавав у цьому компромісів. Він отримав всі вищі американські та міжнародні нагороди. Коли в одному з останніх інтерв'ю його запитали, яким би він хотів залишитися в пам'яті нащадків, він відповів: "Це складне питання, і мені важко на нього відповісти. Швидше за все, про мене будуть згадувати як про винахідника високих доз вітаміну С. Звичайно, я про себе так не думаю. Я тільки повторював те, що говорили до мене Стоун і Сент-Дьєрді. Правда, вони не були так послідовні й наполегливі".

Дивно, що в останній чверті XX століття раптом виявилося речовина, здатна допомогти вам незалежно від того, якою хворобою ви страждаєте. Є, однак, переконливі докази того, що вітамін С є саме такою речовиною. Він не є ліками зі специфічною властивістю виліковувати рак, або гепатит, або якусь іншу хворобу. Навпаки, він є важливою природною речовиною, яка бере участь, можливо, майже у всіх хімічних реакціях, що протікають в нашому тілі, і є необхідною для багатьох з них.

Наш організм може успішно чинити опір хворобі лише в тому випадку, коли органи і рідини нашого тіла містять достатньо вітаміну С для того, щоб природні захисні механізми працювали ефективно. Як встановлено, ця кількість вітаміну С набагато більше тих доз, які рекомендувалися авторитетами медицини і дієтології в минулому.

Характерне дослідження на цю тему було виконано в 1942 році хірургами Бартлетом, Джонсом і Райаном. Як відомо, посилене надходження вітаміну С необхідно для будь-якого процесу загоєння, в якому потрібне утворення нової сполучної тканини. Пацієнту була призначена операція видаленням грижі і з правого, і з лівого боку. Вміст аскорбінової кислоти в плазмі його крові був 0,9 мг на 100 мл, що свідчило про те, що рівень споживання вітаміну С з їжею у нього становив приблизно 90 мг на день.

Після першої операції йому почали давати спочатку по 100 мг вітаміну С у день, а потім, після другої операції, - по 1100 мг. Рани шкіри і фасції на боці першої операції зажили погано, а на боціі другої - добре, причому міцність на розрив другого рубця виявилася в 3-6 разів більше, ніж першого.

Сорок років тому пацієнтам, що перенесли операцію, рекомендували приймати щодня 500-1000 мг вітаміну С, а сьогодні найбільш поінформовані з хірургів застосовують набагато більші дози. Деякі хірурги додають 5 або більше грамів в кожен літр рідини для внутрішньовенного вливання у додаток до додаткового прийому вітаміну С пацієнтом перед операцією.

Близький за своєю природою ефект, що випливає з потреби вітаміну С для синтезу колагену, полягає у збільшенні здатності організму ракового хворого інкапсулювати пухлину, тобто, укласти її в оболонку з рубцевої тканини. Раковий хворий, якому пощастило отримувати великі дози вітаміну С, може перетворити свою пухлину в дуже повільно зростаючу, практично неінвазивну, обмежену щільною, майже непроникною оболонкою сполучної тканини, внаслідок чого клінічний прогноз хвороби буде сприят-ливим, а тривалість його життя - мало відрізнятися від нормальної.

Така інкапсуляція є складним процесом, що залежать від багатьох факторів. Одним з них завжди є інтенсивне місцеве виділення повністю сформованих фібрил колагену, яким належить скувати інвазивні ракові клітини. Для цього процесу необхідний вітамін С.

Є повідомлення про деякий стримуючий вплив вітаміну С не тільки на рак, але і на багато інших хвороб. Ось перелік цих хвороб, серед є багато інфекційних (як вірусних, так і бактеріальних):

Звичайна застуда і грип; вірусна пневмонія, туберкульоз, кір, свинка, вітрянка, вірусний орхіт, поліомієліт, вірусний менінгіт, гепатит, оперізуючий лишай, простий герпес і різні бактеріальні інфекції. Ефективний фагоцитоз, що залежить від рясного надходження вітаміну С, забезпечує деякий захист від інакше майже неминучих ускладнень.

Ефективних ліків проти вірусних інфекцій дуже мало. Природним антивірусним агентом є інтерферон. Цей білок, що виробляється клітинами людини або тварини під дією вірусів, а можливо, і злоякісних клітин, переноситься в сусідні клітини і змінює їх таким чином, що вони набувають здатність протистояти інфекції.

Припущення про те, що посилений прийом вітаміну С веде до вироблення більшої кількості інтерферону, було підтверджено на тваринах Зігелем і Швердтом.

Посилений прийом вітаміну С ефективно стримує пневмонію та вірусний гепатит. У роботі Піта і Кострино (1979) в тренувальному таборі морської піхоти половина з 800 солдатів отримувала щодня по 2 г вітаміну С, а інші - плацебо (імітацію препарату). За два місяці спостережень хворих на пневмонію в другій - контрольній - групі виявилося в сім разів більше, ніж у тій групі, яка отримувала вітамін С.

Сироватковий гепатит, включаючи гепатит, що викликається вірусом В, може становити серйозну небезпеку для пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію з переливанням крові. Велике дослідження застосування вітаміну С для профілактики цієї інфекції проводилося з 1967 по 1976 р в лікарні "Торікаі" (Японія). Результати цієї роботи були опубліковані в 1978 році.

За цей період серед 170 пацієнтів, що перенесли переливання крові, які не отримували вітамін С або отримували його мало, було відзначено 12 випадків гепатиту (що становить 7%), тоді як з 1367 осіб, які отримували щодня 2 г вітаміну С, було тільки 3 випадки вірусного гепатиту, що дає захворюваність 0,2%. Тепер більшість пацієнтів цієї лікарні отримує в обов'язковому порядку по 10 г вітаміну С у день.

Серцево-судинні хвороби є головною причиною смертей. В останні роки з'ясувалося, що частота цих захворювань сильно залежить від дієтарних факторів та від стану навколишнього середовища. Деякі епідеміологічні дані вказують на те, що найважливішим із цих факторів є споживання вітаміну С.

Останнім часом з'явився новий медичний термін - "вільнорадикальні захворювання". Це ім'я присвоєно багатьом "хворобам цивілізації", таким, як рак, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, захворювання нервової системи та багато інших (всього більше 80 видів). Термін "Free rаdiсаl diseаses" об'єднує серію самих різних захворювань, викликаних вільнорадикальним окисленням тканин і середовищ організму.

Небезпека окислення вільними радикалами загрожує ненасиченим жирам, присутнім в оболонках клітин, які регулюють життєво важливі процеси обміну. Їх головні захисники - антиоксидантні вітаміни С і Е.

Ці вітаміни-антиоксиданти, а також вітамін А і деякі мінеральні речовини (наприклад, цинк і селен) мають, крім основного механізму дії (участі у ферментних процесах), також високу активність по відношенню до вільних радикалів. Тому в тих випадках, коли в тканинах з'являється підвищена кількість вільних радикалів, антиоксиданти витрачаються в першу чергу на їх нейтралізацію, і для виконання основної ролі - утворення ферментних ланцюжків - їх майже не залишається.

У яких випадках це відбувається? При посиленому надходженні вільних радикалів ззовні (забруднене середовище, харчові продукти з підвищеною кислотністю і вмістом насичених жирів), при всіх запальних процесах в організмі, інфекційних захворюваннях, стресових станах, регенераційних процесах.

Незважаючи на дебати з питання про необхідну кількість вітаміну С, сучасні дослідження демонструють один успіх за іншим, роблячи вітамін С головною дійовою особою в драмі заміни фармацевтичних препаратів поживними речовинами. Один простий експеримент у порівняльній фізіології показав, що наші істинні потреби у вітаміні С значно вищі, ніж це офіційно визнається.

Люди поряд з приматами, морськими свинками та кількома іншими видами тварин є єдиними живими істотами, які нездатні виробляти власний вітамін С. Більшість тварин виробляє його приблизно 30 мг на кілограм ваги. Для людини, яка важить, скажімо, 70 кг, це дає близько 2 г на день.

У стані стресу пацюки, миші та кролики виробляють в сім разів більшу кількість вітаміну С. Антропологи підрахували, що навіть до того, як механізм вироблення аскорбату був втрачений в ході еволюції, первісні люди щоденно споживали з їжею від 400 мг до 2 г вітаміну С. Якщо наука колись остаточно встановить, що 2 г оберігають здоров'я краще, ніж 60 мг, ми побачимо, як все це узгоджується один з одним.

Лікар Альберт Сент-Дьєрді, який відкрив вітамін С, насправді виявив в продуктах харчування, що містять аскорбінову кислоту, цілий комплекс поживних речовин. Цей "природний" вітамін С діє більш ефективно, ніж той, який у більшості випадків люди набувають в аптеках.

Ефективність С-комплексу можна пояснити тим, що в природних джерелах містяться і інші компоненти, зокрема, рутин та інші представники сімейства біофлавоноїдів, ферменти та інші чинники, які діють синергічно. У звичайному синтетичному вітаміні С, який повсюдно використовується з 1934 року, жодного з цих компонентів немає. Вся проблема полягає в знаходженні джерела С-комплексу як такого.

У сучасних біодобавках, які містять натуральний вітамін С, він присутній в комплексі з біофлавоноїдами та іншими поживними речовинами, що містяться в рослинах. Такі препарати можуть також містити вітамін С в некислотній формі, тобто, навіть люди з підвищеною кислотністю можуть приймати його у високих дозах.

Особливістю таких біодобавок є також поступове всмоктування вітаміну С, що знову ж усуває подразнення слизової шлунка, і до того ж підтримує високу концентрацію вітаміну С в крові протягом 14-18 годин.

1   [2]   [3]
    Далі >>