|
З вищесказаного ви, можливо, вже прийшли до висновку, що нормальна кишкова мікрофлора може служити не тільки передумовою успішного лікування кишкових захворювань, а й засобом для того, щоб взагалі не захворіти. Особисто я глибоко переконаний в тому, що при нормальному стані кишкового імунітету всі інші гігієнічні вимоги, у тому числі і, пардон, миття рук, є зайвими.
Але я, звичайно, в цьому питанні для вас не авторитет, проте в науці відомі випадки, які прямо підтверджують таку точку зору. Найбільш відома історія пов'язана з холерним вібріоном.
7 жовтня 1892 р. відомий гігієніст професор Макс Петтенкофер (між іншим, в 73-річному віці), щоб довести правильність своєї теорії, випив при свідках культуру холерних вібріонів. Він не тільки не захворів на холеру, але після 16 жовтня в його кишкових виділеннях холерні бацили вже були відсутні повністю!
Щоб виключити пошкодження культури мікробів соляною кислотою шлунка, Петтенкофер всипав в половину склянки води один грам питної соди, влив туди кубічний сантиметр свіжого "супу з мікробів" і випив вміст, не переводячи дихання. Як він розповідав, "В одному кубічному сантиметрі я, очевидно, прийняв мільярд цих страхітливих мікробів, у всякому разі, набагато більше, ніж це буває при дотику до губ немитими пальцями".
Інші дослідники також піддавали себе впливу холерних бацил, повторюючи досвід Петтенкофера. У Парижі це зробив Ілля Ілліч Мечников, його асистент Латаль, потім Микола Федорович Гамалія, Данило Кирилович Заболотний та Іван Григорович Савченко, який згодом став відомим київським бактеріологом.
Мечников, до речі, був спеціалістом з кишкових бактерій, це він відкрив болгарську паличку. Він стверджував, що відповідь на питання, хто з двох людей за інших рівних умов захворіє холерою, залежить від особливостей бактерій, які населяють кишківник людини, тому що бактерії конкурують між собою, придушуючи й знищуючи одне одного. Відкриття пеніциліну теж грунтувалося саме на цьому факті.
У монографії "Етюди про природу людини" (1915 р.) Мечников досить точно описав роль лактобактерій, що входять до складу кишкової мікрофлори, і обгрунтував доцільність лікувально-профілактичного використання продуктів, що містять ці бактерії.
Природна мікрофлора кишківника підтримує здоров'я не тільки травної системи, але й організму в цілому. Вона починає формуватися вже при народженні дитини, під час її проходження через родові шляхи. При цьому в організм дитини потрапляють і швидко в ньому колонізуються бактерії материнської мікрофлори, в першу чергу біфідо- і лактобацили.
Вчені довели, що при народженні дитини шляхом кесарева розтину її мікрофлора відрізняється від мікрофлори новонародженого, народженого природним шляхом. У цьому полягає причина підвищеної хворобливості "кесаревих" немовлят.
Лактобактерії, що локалізуються на стінках тонкого кишківника, захищають слизову оболонку від впливу патогенних факторів. Вони формують біоплівку складної структури, до складу якої входять молекули секреторного імуноглобуліну А. Саме ця плівка не дає хвороботворним штамів E.coli, а також сальмонели і туберкульозної палички прикріпитися до кишкової стінки, послаблюючи дію їх токсинів та інших метаболітів.
Життя дорослої людини в сучасному світі рясніє несприятливими екологічними факторами і стресовими ситуаціями; харчові продукти перенасичені стабіліза-торами, консервантами, барвниками; атрибутами сучасного життя є також надмірне, часто необгрунтоване застосування антибіотиків, анальгетиків, гормональних та інших лікарських препаратів.
Всі ці фактори призводять до порушення нормального складу кишкової мікрофлори, в першу чергу, до зниження чисельності біфідо- і лактобактерій. Внаслідок цього полегшується колонізація тонкої кишки хвороботворними мікроорганізмами, що призводить до порушення процесів травлення і всмоктування в тонкому кишківнику і домінування в товстій кишці патогенних бактерій. Це і є дисбактеріоз, який проявляється не тільки болем у животі, запорами і проносом, але і зниженням опірності організму будь-яким зовнішнім інфекціям.
Тому підтримка нормального складу кишкової мікрофлори і своєчасна його корекція є одною з основних умов профілактики кишкових захворювань.
Для відновлення порушеної кишкової мікрофлори застосовують пре- і пробіотики. Пребіотиками називаються компоненти їжі, які самі не перетравлюються, але вибірково стимулюють ріст і розмноження біфідо- і лактобактерій. Пребіотики - це рослинні волокна, різні олігосахариди, інулін тощо, яких особливо багато міститься в рослинних продуктах - сої, цибулі, артишоку, цикорії, часнику, злаках, бобах, горосі.
Пробіотиками називаються життєздатні спори компонентів кишкової мікрофлори, найчастіше лакто- і біфідобактерій. Препарати-пробіотики можуть містити одне-, двох-або багатокомпонентні суміші живої колонієутворюючої бактеріальної біомаси.
Найбільш ефективні та безпечні засоби для корекції порушень кишкового біотопу містять домінуючі в нормальній кишковій мікрофлорі мікроорганізми з роду Bifidobacterium, Lactobacillus і Propionibacterium. Майже 100 років лактобактерії (спочатку у вигляді харчових продуктів, таких як ацидофільне молоко, а в наші дні і в формі біодобавок) успішно застосовуються в якості ефективного і безпечного засобу для профілактики і лікування різних проблем з травленням, викликаних порушенням природного кишкового біоценозу.
Безліч досліджень підтвердило ефективність пробіотиків на основі лактобактерій в лікуванні гострих інфекційних захворювань та харчових отруєнь у немовлят, дітей і дорослих. Встановлено здатність лактобактерій протидіяти виникненню діареї, пов'язаної із застосуванням антибіотиків.
Не менш ефективним виявилося застосування пробіотиків, що містять лактобактерії, і для профілактики "діареї мандрівників". Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження на матеріалі 820 осіб, що відвідали Туреччину, показало достовірну профілактичну антидіарейну дію пробіотиків на основі лактобактерій.
|