CaliVita International

Коензим Q10 і захворювання м'язів

В етіопатогенезі деяких захворювань м'язів важливу роль грає метаболічний дефект, часто обумовлений генетично. Результати гістопатологічних та біохімічних досліджень показують ряд структурних та функціональних відхилень у м'язових клітинах, особливо у мітохондріях. Вони характеризуються ненормальною величиною, формою та хаотичним розташуванням гребенів, скупченням ліпідів та глікогену, а також кристалічними включеннями.

Порушується також робота мітохондріального дихального ланцюга, що проявляється у порушенні виробітку та споживання енергії. В результаті розвиваються клінічні симптоми метаболічних міопатій, лікування яких часто буває не дуже успішним. Тому певні надії пов'язані з можливістю корекції метаболічних відхилень, які лежать в основі цих захворювань, за допомогою екзогенного коензиму Q10.

Зазначено, наприклад, що у мишей з генетично детермінованою м'язовою дистрофією убихинон підвищує фізичні можливості і продовжує життя. Аналогічні результати були отримані і у людей, хворих на поліміопатію та м'язове виснаження. Відзначалося значне збільшення толерантності до фізичного навантаження та нормалізація біохімічних порушень, насамперед зниження рівня фосфокінази у плазмі крові.

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні Фолкерс із співробітниками протягом 3 місяців давали 12 хворим із м'язовою дистрофією 100 мг CoQ10. Відзначено збільшення викиду лівого шлуночка, а також покращення загального самопочуття у 4 з 8 осіб. З точки зору суб'єктивних проявів відзначалося збільшення толерантності до фізичного навантаження, зменшення болю в ногах, покращення контролю над нижніми кінцівками та зменшення втоми.

У 1998 році Джуд із співробітниками оцінювали вплив добавок коензиму Q10 на самопочуття хворих на синдром хронічної втоми, при якому порушується виробництво енергії в мітохондріях, внаслідок чого значно знижується здатність виконувати фізичну роботу та максимальний час її виконання.

Перш за все, зазначено, що для цих пацієнтів характерний низький вміст CoQ10 у крові та м'язах. Прийом убіхінону в дозах 100 і 300 мг виразно підвищував його рівні в крові і тканинах цих хворих і підвищував переносимість фізичних навантажень, причому ефект сильніше був виражений при вищій дозі. Однак після припинення терапії (після 60 та 90 днів) стан хворих повернувся на початковий рівень.

Коензим Q10 і пародонтоз

Лікування пародонтиту, у зв'язку зі складною етіологією, є важким завданням. Основним фактором, відповідальним за запалення пародонту, є бактеріальний наліт. Проникнення бактерій у навколозубні тканини також може пригнічувати локальний імунітет.

Відомо, що будь-які регенеративні процеси, у тому числі тканин пародонту, вимагають ефективного виробітку енергії, що значною мірою залежить від відповідної кількості убихинона. Дослідження впливу коензиму Q10 на захворювання пародонту було розпочато близько 20 років тому в ряді центрів США (зокрема, Вілкінсон зі співр.), Японії (Сізукуїсі та ін.), а останнім часом у країнах Північної Європи (Ніландер та Нордлунд, Мое).

Отримані дані дозволяють припустити, що екзогенний CoQ10, крім участі у виробництві високоенергетичних фосфатів, позитивно впливає на місцевий імунний захист змінених запаленням тканин ясен. Передбачається також вплив на бактеріальну флору ротової порожнини за рахунок зміни її складу та ферментної активності.

Численні дослідження показали зниження рівня убіхінону в біоптатах, взятих з ясен у 60-96% пацієнтів із захворюваннями пародонту, а у 86% випадків також низький вміст цієї речовини в лейкоцитах. Ці результати ясно показують, що пародонтопатія часто буває пов'язана з нестачею CoQ10.

Наголошувалося, що особливо сприятливий вплив на деякі симптоми пародонтозу має одночасний оральний прийом коензиму Q10 та його місцеве застосування (в навколозубні кишені). Внаслідок такої терапії зменшувалася кровотеча та набрякання ясен, хитання зубів, глибина та кількість кишень, а також обсяг гнійних виділень. Клінічне поліпшення корелює з підвищенням активності залежних від CoQ10 ферментів у пробах, взятих з ясен, і підвищенням вмісту убіхінону у крові.

Вплив CoQ10 на зміни у пародонті можна посилити шляхом прийому його у поєднанні з вітаміном В6. Мак-Рі зі співробітниками, застосовуючи цю терапію, отримали явне покращення індексів пародонту та зменшення кількості бактерій. Вони також виявили певний зв'язок між покращенням стану хворих та імунною активністю у плані величини виробітку IgG та величини відношення T4/T8.

Коензим Q10 і опірність організму

Проліферація та диференціація клітин, а також виробництво антитіл є біоенергетичними процесами. Дефіцит коензиму Q10 в організмі людини може порушувати його здатність підтримувати належний рівень цих процесів.

Це припущення підтверджується спостереженнями, які свідчать про зростання вмісту імуноглобуліну G у сироватці крові пацієнтів, які отримували CoQ10 при серцево-судинних захворюваннях, діабеті або раку. Чергові дослідження показали збільшення не лише вмісту імуноглобуліну G, але також і кількості лімфоцитів Т4 та підвищення відношення Т4 до T8.

Доказом позитивного впливу коензиму Q10 на імунну систему є також факт впливу цієї речовини протягом інфекцій та деяких новоутворень. При дачі убіхінону мишам з гранулоцитопенією, інфікованих синьогнійною паличкою, значно підвищується їх виживання. Всі заражені миші, яким не давали CoQ10, гинули через 2 дні, тоді як при дачі CoQ10 понад 50% мишей виживало.

Скагліоні зі співробітниками показали, що у пацієнтів, які отримували коензим Q10 у дозі 180 мг щодня протягом 3 місяців, титр антитіл після вакцинації проти гепатиту B був значно вищим, ніж у групи, що отримувала плацебо. Ці спостереження були підтверджені Барб'єрі зі співробітниками. У той же час, CoQ10 не впливає на кількість медіаторів запалення, таких як тромбоксан В2, лейкотрієн B4, простагландин Е2, інтерлейкін-6 та фактор некрозу пухлин.

Особливий інтерес становлять дослідження впливу убіхінону на розвиток деяких видів раку. Вебер із співробітниками виявили дуже драматичне зниження рівня CoQ10 у крові дітей, хворих на рак кровотворної системи (до 50%), причому традиційна хіміотерапія призводила до подальшого зниження цього рівня. Автори вважають, що низький вміст убіхінону може бути результатом підвищеного окислювального стресу та прискореного обміну речовин у пухлинній тканині.

Це питання стало предметом клінічних досліджень, проведених Марі зі співробітниками. Вони звернули увагу на те, що у хворих з раком товстої кишки, легень та молочної залози відбувається значне зниження рівня коензиму Q10 у крові, якому можна запобігти шляхом прийому препаратів коензиму у дозі 300 мг на день. Таким чином вдалося також підвищити загальну антиоксидантну активність, що визначається тестуванням крові хворих.

Інші автори зазначають, що коензим Q10 може пригнічувати виробництво певних цитокінів, які супроводжують розвиток новоутворень.

У дослідженні Локвуда із співробітниками, які давали CoQ10 разом з іншими антиокислювачами 32 жінкам, хворим на рак молочної залози, у 6 жінок настала ремісія (що було підтверджено також рентгеноскопією). В інших 26 пацієнток також було відзначено покращення клінічного стану, що дозволяло значно знизити дозу знеболювальних (морфін).

Цим проблемам присвятив свій виступ Ходжес на першій конференції Міжнародної асоціації коензиму Q10, який поставив драматичне питання: "Чи може коензим Q10 грати роль у лікуванні раку?". На його думку, є всі підстави для застосування коензиму Q10 при лікуванні раку, не тільки для того, щоб заповнити існуючі пробіли, але і для того, щоб отримати певний терапевтичний ефект. Ходжес обґрунтовує необхідність значного збільшення застосовуваних доз CoQ10 та його поєднання з іншими антиоксидантами (такими як вітамін Е та селен), а також ненасиченими жирними кислотами.

Коензим Q10 і діабет

Цікавою областю досліджень терапевтичної придатності коензиму Q10 є цукровий діабет, особливо 2-го типу. Деякі автори вбачають певну роль дефіциту цієї речовини у патогенезі цукрового діабету.

Фактор активності мітохондріального дихального ланцюга є ключовим компонентом механізму передачі сигналу, через який підвищення рівня глюкози в крові збільшує секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. Зрозуміло, що особливо важливу роль у цьому плані відіграє нормальна функція мітохондріальної гліцероло-3-фосфоран-дегідрогенази.

Схоже, що у хворих на цукровий діабет дія цього ферменту стає менш вираженою. Низький рівень CoQ10 в організмі при цукровому діабеті може ще сильніше пригнічувати його функцію і погіршувати ступінь розладу метаболізму.

Японські дослідники в кількох роботах показали поліпшення діяльності панкреатичних бета-клітин та контролю обміну у хворих на цукровий діабет 2-го типу, які отримували добавки CoQ10. Не можна виключити, що ця реакція була обумовлена ??підвищенням ферментної активності в бета-клітинних мітохондріях.

К. Ліу зі співробітниками відзначили покращення функції бета-клітин підшлункової залози після прийому коензиму Q10 у хворих з мітохондріальною енцефалопатією, лактоацидозом, набором симптомів, подібних до інсульту та діабету.

Коензим Q10 і ожиріння

Виявилося, що у більшості людей, які страждають на ожиріння, є дефіцит коензиму Q10. Порівнювалися дві групи пацієнтів з ожирінням: в одній застосовувалася лише дієта, а в іншій хворі отримували додатково 100 мг убіхінону на день. Втрата ваги у другій групі була втричі вищою. Насамперед це стосується хворих з ожирінням, у яких була діагностована недостатність CoQ10.

У деяких випадках схильність до ожиріння пов'язана із порушенням виробництва енергії. Цей дефект може бути зумовлений частково генетично. У людей з частими випадками ожиріння в сім'ї буває на 50% знижено післяобідній термогенез, що свідчить про вроджене порушення витрати енергії.

Коензим Q10 і детоксикаційні процеси

Знешкодження шкідливих речовин, що надійшли з навколишнього середовища та ліків, відбувається значною мірою за рахунок окислювальних процесів, а точніше – у ході окисного фосфорилювання, для якого необхідний CoQ10. Найбільш вражаючі результати щодо зменшення токсичної дії ліків за допомогою убіхінону викладені у розділі "Взаємодія коензиму Q10 з ліками".

Цікаві результати отримано також О. Длугошем, який оцінював вплив шкідливих виробничих факторів на робітників лакофарбових виробництв. Виявилося, що прийом коензиму Q10 зменшує певні токсичні ефекти від дії органічних розчинників. У тих працівників, які отримували CoQ10 у дозі 30 або 60 мг щодня протягом чотирьох тижнів, було відзначено статистично значуще зниження кількості продуктів перекисного окиснення ліпідів.

Було зазначено, що профілактичний прийом коензиму Q10 у мишей знижує ризик розвитку раку, спровокованого дибензопіреном, і продовжує термін життя. При цьому сприятлива дія CoQ10 зростала із збільшенням дози.

Коензим Q10 і нейродегенеративні захворювання

Як уже неодноразово згадувалося, CoQ10 є суттєвою ланкою електронно-транспортного ланцюга та важливим антиоксидантом, що грає головну роль як у мітохондріальному виробленні енергії, так і в клітинних мембранах. Порушення цих процесів відіграють важливу роль у виникненні нейродегенеративних розладів. Існують докази зв'язку цих порушень із хворобою Альцгеймера, хворобою Хантінгтона (хорея), хворобою Паркінсона та розсіяним склерозом.

Протягом багатьох років були спроби використання при лікуванні цих захворювань коензиму Q10. Отримані дані заохочують до застосування убіхінону в комплексній терапії, як доповнення до перевірених терапевтичних схем, але потребують ще об'єктивного документування.

Коензим Q10 і процеси старіння

Деякі теорії пояснюють процес старіння загальним зниженням біоенергетики організму внаслідок переважання окислювальних процесів (оксидативний стрес) та втрати здатності клітин та тканин до регенерації.

Експериментальним доказом ефективності коензиму Q10 у уповільненні старіння є дослідження Близнякова, який 1980 року опублікував результати довготривалого випробування дії коензиму Q10 на мишах. Виявилося, що миші, які отримували убіхінон, жили набагато довше, ніж миші у контрольній групі. Середня тривалість життя мишей контрольної групи становила 20 місяців, а мишей, які отримували CoQ10 – 31,2 місяці, тобто на 56% більше.

Автори роботи повідомляють, що миші, які отримували CoQ10, незважаючи на перебіг часу, залишалися активними, а їх зовнішній вигляд був набагато кращим порівняно з контрольними тваринами. Дослідження Близнякова дозволяють зробити висновок, що отримання мишами CoQ10 для поповнення його втрат через старіння значно продовжує їхнє життя. Важко повірити, що це може стосуватися лише мишей.

Взаємодія коензиму Q10 з ліками

Взаємодія з іншими лікарськими засобами CoQ10 до кінця не досліджена. Більшість наявних даних відноситься до взаємодії убіхінону і антибіотиків антрациклінової групи (протипухлинні засоби), особливо доксорубіцину. Механізм взаємодії цих двох речовин на рівні серцевого м'яза є складним і зводиться до:

1. протилежно спрямованого впливу на активність ферментів дихального ланцюга;
2. захисту мембранних ліпідів та інших клітинних структур від впливу вільних радикалів, що виникають у процесі біотрансформації доксорубіцину;
3. імовірності конкурування, у зв'язку з присутністю в обох сполуках хінонових груп, за один і той же рецептор у клітинах серцевого м'яза.

Слід наголосити, що коензим Q10, зменшуючи кардіотоксичність доксорубіцину, не послаблює його протипухлинної дії. Доксорубіцин руйнує клітини за рахунок блокування синтезу ДНК та РНК, а також порушення процесів ремонту пошкоджених ДНК. І ця його дія коензимом Q10 не пригнічується. CoQ10 захищає клітини міокарду від руйнівної дії вільних радикалів, що утворюються в процесі метаболізму антрациклінів.

Результати, отримані групою японських дослідників, показують, що діазоксид та метилдопа гальмують активність сукцинатдегідрогенази, а пропранолол, метопролол, гідралазин, клонідин та гідрохлортіазид знижують активність NADH-оксидази. Також деякі психотропні, антидепресивні та оральні антидіабетичні препарати протидіють ензимам дихального ланцюга. Теоретично всі ці препарати можуть блокувати дію коензиму Q10.

Підключення CoQ10 до стандартної терапії при гіпертонії або серцевій недостатності дозволяє покращити гемодинаміку (зниження кров'яного тиску, збільшення серцевого викиду) та загальний стан хворих. Даниш із співробітниками показали, що CoQ10 продовжує антигіпертензивну дію еналаприлу та нітрендипірину. Це спостереження підтверджує висловлені раніше припущення інших авторів щодо можливості зниження дозування гіпотензивних препаратів у гіпертонічних хворих, які отримують одночасно екзогенний CoQ10.

Хамада із співробітниками виявили, що коензим Q10 усуває негативний інотропний ефект пропранололу у дослідженнях на здорових добровольцях. В експериментах на ізольованих серцях щурів було показано, що одночасне додавання L-карнітину та CoQ10 до перфузійної рідини значно сильніше впливає на серцевий викид та концентрацію АТФ, ніж кожна з цих речовин окремо.

Синергізм дії карнітину та коензиму Q10 проявляється на кількох рівнях:

• Карнітин підвищує використання довголанцюгових жирних кислот, забезпечуючи їх транспортування в мітохондрії, де відбувається їхнє бета-окислення. Цей процес є важливим джерелом енергії клітини. При дефіциті карнітину жирні кислоти піддаються етерифікації замість окислення і накопичуються в цитоплазмі у вигляді тригліцеридів. Коензим Q10 стимулює цей процес за рахунок реоксидації редукованих коферментів (NADH і FADH2) у дихальному ланцюзі.
• Карнітин знижує вміст ЛПДНЩ та хіломікронів, прискорюючи їх метаболізм. У той самий час він підвищує вміст ЛПВЩ. Екзогенний CoQ10 гальмує біосинтез холестерину, блокуючи синтез мевалонової кислоти - попередника як CoQ10, так і холестерину.
• Взаємодія між цими речовинами особливо проявляється у ситуаціях, коли раптово підвищується потреба тканин в енергії (при фізичних зусиллях), або у певних патологічних станах. Дефіцит карнітину та коензиму Q10 може обмежити можливість задоволення цієї потреби.
• І карнітин, і коензим Q10 захищають клітинні мембрани від впливу шкідливих факторів. Перша з цих сполук забезпечує захист від впливу довголанцюгових жирних кислот (виступає як детергент). Друга діє як потужний антиоксидант, і, захищаючи редуковані сульфгідрильні групи, стабілізує клітинну мембрану.
• Встановлено, що CoQ10 та карнітин разом діють значно сильніше, ніж кожен з них окремо, на енергетичні ресурси та використання аденінуклеотидів у тканинах серцевого м'яза щурів, підданих гіпоксії, реперфузії, або хімічному гальмуванню дихального ланцюга.

Зазначалося також, що CoQ10 і карнітин спільно виявляють більш потужний захисний ефект на серце, піддане впливу доксорубіцину, ніж кожна з цих речовин окремо.

Нещодавно було отримано важливу інформацію про взаємодію статинів з CoQ10. Статини застосовуються у лікуванні гиперхолестеринемії, і їх ефективність оцінюється дуже високо. Механізм їх дії ґрунтується на інгібуванні 3-гідрокси-3-метилглутарил-ацетил-КоА. Виявилося, проте, що з блокуванням цього ферменту одночасно відбувається пригнічення біосинтезу коензиму Q10. Результатом може стати порушення функції багатьох органів, у тому числі серця, м'язів та печінки.

На думку Є. Близнякова, деякі побічні ефекти статинів, такі як біль у м'язах, міопатія, рабдоміоліз, периферична нейропатія, шлунково-кишкові проблеми, пошкодження печінки, виникнення або прискорений розвиток катаракти та раку, можуть бути прямо або опосередковано пов'язані з дефіцитом коензиму Q10, що виникають у процесі цієї терапії. Передбачається, що спільне застосування цих препаратів та екзогенного CoQ10 може знизити ризик таких ускладнень.

Лооп із співробітниками оцінювали вплив алкоголю та ловастатину, що давалися разом та окремо, на концентрацію антиоксидантів (альфа-токоферолу, ретиноїдів та CoQ10), а також продуктів перекисного окислення ліпідів у печінці та плазмі крові щурів. Ще одна група тварин отримувала коензим Q10 одночасно з препаратами, що тестуються.

Було встановлено, що алкоголь знижував вміст коензиму у печінці щурів у середньому на 40%. Додавання CoQ10 усувало цей ефект алкоголю чи ловастатину. Однак при одночасному застосуванні алкоголю та ловастатину захисна дія CoQ10 вже не виявлялася.

Уотс із співробітниками виявили, що у пацієнтів, які отримували симвастатин, нижче вміст CoQ10 і нижче відношення CoQ10/холестерин, ніж у контрольній групі. Спостереження цих авторів підтверджують висновок необхідність прийому коензиму Q10 людям, які приймають статини.

1994 року з'явився звіт, в якому повідомлялося про можливість зменшення антикоагулятивної дії варфарину при його прийомі спільно з коензимом Q10.

Побічні дії та токсичність CoQ10

Усі наявні на даний час спостереження та клінічні дослідження показують, що екзогенний CoQ10 практично нетоксичний, як у плані гострої токсичності, так і хронічної. Це не дивно, якщо враховувати, що ця речовина виробляється природним чином в організмі людини.

Овервад зі співробітниками, підводячи в 1999 році підсумки сучасних досліджень ролі коензиму Q10 в галузі охорони здоров'я та при лікуванні різних хвороб, зазначив, що не спостерігалося жодних серйозних небажаних наслідків у людей, які приймали цю речовину в дозах до 200 мг протягом від 6 до 12 місяців, або 100 мг на протязі 6 років. У людей, які приймали коензим Q10 спорадично, іноді відзначалися нудота, втрата апетиту, пронос, почервоніння шкіри та невелике підвищення вмісту лактатдегідрогенази та сироваткових трансаміназ у крові.

Резюме

Узагальнені результати численних доклінічних та клінічних досліджень показують безпеку та терапевтичну ефективність коензиму Q10 при деяких хворобливих станах. Ці дані підтверджують гіпотезу, що порушення процесів виробітку та виділення енергії є фундаментом для розвитку багатьох захворювань.

Корекція порушень біоенергетичних процесів за допомогою екзогенного коензиму Q10 може покращити стан пацієнтів, згладити перебіг хвороби або навіть її повністю вилікувати. Слід, однак, наголосити, що терапевтичний ефект досягається, як правило, при тривалому прийомі цього препарату (тижні, місяці), і насамперед у людей з дефіцитом ендогенного убіхінону.

Ця стаття має інформаційний характер, вона не заміняє відвідування лікаря або іншого спеціаліста.