CaliVita International

Хром і довголіття

Хром також вважається фактором довгожительства. Це пов'язано з його позитивним впливом на функцію дегідроепіандростерону (DHEA) - важливого ендогенного гормону молодості, - а також із захистом білків від гліколізу, зокрема, сполучної тканини. Високий рівень інсуліну гальмує дію DHEA, що виробляється організмом; в результаті організм людей, "залежних від солодкого", виявляє тенденцію до прискореного старіння.

Враховуючи, що з віком рівень DHEA знижується, літні люди повинні періодично доповнювати свій раціон "біологічно активним" хромом, щоб підтримати функцію мозку, активність імунної системи і м'язовий тонус.

Отримано докази того, що піколінат хрому продовжує життя піддослідних тварин і уповільнює утворення глікозильованих білків, які викликають старіння. Це означає, що процес старіння сповільнюється, і можна збільшити тривалість життя.

Природно, ніхто не стверджує, що те, що справедливо для щурів, на 100% справедливо і для людини. Однак велика кількість наукових даних свідчить про те, що хром дійсно покращує роботу інсуліну і зменшує вміст цукру в крові, і фахівці вважають, що це обіцяє нам більш довге і енергійне життя.

Хром і маса тіла

Люди як біохімічні індивідууми відрізняються за своєю успадкованою схильністю до накопичення жиру. Це факт. Однак деякі теорії екстраполюють цей факт, стверджуючи, що будь-яка людина запрограмована на певний рівень здорового жиру, і що організм сам завжди повертатиметься до цього рівня. Отаке інтелектуальне сальто-мортале!

Кількість жиру, накопиченого у конкретної людини, не визначається генами. Сьогодні нам відомо, що ані кількість жирових клітин, ані їх розмір не закладені генетично. Ожиріння в набагато більшому ступені залежить від нашого способу життя.

Як випливає з принципів фізіологічної динаміки, людський організм орієнтований не на якийсь певний вміст жиру, а тільки на його фактичну кількість. Зберігаючи протягом року чи двох певний рівень жиру, організм налаштовує всі жирові клітини, судини, периферичні нерви, сполучну тканину, види та кількість ферментів, рівень гормонів для його підтримки. Організм визнає цей рівень жиру ("фетпойнт") як нормальний і буде його енергійно захищати.

Якщо у вас є зайвий жир, то, швидше за все, наявна і резистентність до інсуліну, причиною якої може бути нестача хрому. Варто тільки рівню хрому впасти - невикористана глюкоза починає перетворюватися в жир. Ожиріння, по суті, є і причиною, і наслідком порушення метаболізму інсуліну.

Ваш "фетпойнт" - це один з параметрів вашого способу життя, до якого ви звикли. Тому для його зміни починати слід з перегляду своїх звичок, включаючи, зрозуміло, і харчування з достатнім вмістом хрому та інших мікроелементів.

Хром зменшує тягу до солодкого, внаслідок чого вам буде легше дотримуватися дієти. Він також збільшує загальну м'язову масу тіла, а це викликає прискорення обміну речовин і спалювання зайвого жиру. А якщо ви сідаєте на дієту з обмеженим вмістом калорій, хром допоможе вам запобігти втраті м'язової тканини.

Якщо ви з метою схуднення вирішили зайнятися фізичними вправами, то і тут вам необхідний хром. Тренування викликають підвищений викид хрому з організму, що збільшує потребу в заповненні його дефіциту.

До того ж хром допомагає спалюванню калорій при фізичному навантаженні і полегшує скидання ваги. Тому піколінат хрому обов'язково входить до складу сучасних препаратів, сприяючих схудненню.

Міф про піколінат хрому

Власне кажучи, ідея всієї цієї статті виникла з того факту, що особисто для себе я знайшов, нарешті, підтвердження того, що твердження, яке досить часто прослизає не тільки на інтернетівських форумах, але і в ЗМІ, і навіть в деяких офіційних джерелах, нібито піколінат хрому є канцерогенною речовиною, - не більше ніж черговий міф, що походить від несумлінності тих, хто його розпускає і неуцтва тих, хто його смакує.

Хоча не дуже-то мені це заважало жити, але, погодьтеся, якщо вам авторитетно заявляють, що хром є канцерогенною речовиною, і підтверджують цитатою з "Вікіпедії", то мимоволі задумаєшся, а? Враховуючи також, що для неспеціаліста що тривалентний хром, що шестивалентний, що піколінат хрому - все це з однієї міфології.

Отже, як уже згадувалося в статті, токсичний шестивалентний хром в природі не зустрічається, а тривалентний хром не токсичний навіть у надвисоких дозах. Як ви теж зрозуміли, піколінат є з'єднанням тривалентного хрому. Спробуємо знайти докази, що підтверджують повну нешкідливість піколінату.

Йдучи по сліду, я з'ясував, що значна частина нападок викликана суєтою навколо фірми "Nutrition 21", яка вперше і випустила в продаж піколінат хрому як комерційну біодобавку. А оскільки цей продукт був у першу чергу орієнтований на схуднення, то конкуренти в цій дуже популярній області сфокусували увагу деяких серйозних державних організацій Великобританії з контролю за безпекою харчових продуктів на нібито небезпеку цієї біодобавки для здоров'я.

Ну, зрозуміло, такі питання швидко не вирішуються. Відмиватися завжди складніше. Тому метушня навколо цього предмету тривала протягом декількох років. Чим же все закінчилося?

Побувавши на сайті "Nutrition 21", я знайшов документ під назвою "Research Overview". Ось що в ньому говориться (переклад мій):

"У листопаді 2004 року результати нових досліджень генотоксичності (опубліковані: Slesinski та ін .., 2005; Gudi та ін .., 2005) були представлені Комітету з мутагенезу (COM), і COM згодом прийшов до висновку, що ці результати доводять відсутність токсичності хромпіколінату. У відповідь на висновки COM, FSA (Food Standards Agency) наприкінці 2004 року переглянула свої рекомендації з безпеки добавок на основі хромпіколінату. У їх висновку йдеться:

"FSA вважає, що більшість людей можуть отримувати достатньо хрому із здорової, збалансованої дієти. Для тих людей, які хочуть доповнити свій раціон харчування хромом, максимальний верхній рівень, рекомендований EVM (Expert Group on Vitamins and Minerals), становить 10 мг на день. Немає ніяких причин уникати застосування хромпіколінату".

Зауважимо, що вміст хромпіколінату в біодобавках зазвичай буває в межах 500 мкг в таблетці або капсулі, тобто, в 20 разів нижче цієї безпечної межі!

Але це, так би мовити, повідомлення з сайту зацікавленої особи. Однак у ньому є посилання на джерело - http://www.advisorybodies.doh.gov.uk/Com/chromium.htm. Цей матеріал теж виявився в архівах COM (Commitee of Mutagenicity of Chemi-cals in Food, Великобританія); наводжу свій переклад резюме:

"Дані досліджень на добровольцях і експериментальних досліджень на щурах показують, що засвоєння в шлунково-кишковому тракті хромпіколінату значно вище, ніж інших форм тривалентного хрому.

Відповідно до рекомендацій Комісії від жовтня 2003 року, була протестована здатність хромпіколінату викликати мутації клітин in-vitro, відповідно до міжнародного стандарту, з використанням комерційних продуктів хрому. Реакція була негативною в обох S9 активованих і не активованих тестах.

Було проведено три дослідження мутагенності хромпіколінату in-vivo на щурах і мишах. В результаті досліджень, в яких щури отримували орально дозу до 2000 мг/кг ваги тіла, не отримано доказів хромосомних пошкоджень. У периферичній крові у 344 щурів не відзначалося збільшення мікроядер після отримання ними до 2500 мг/кг хромпіколінату протягом 3 днів.

Висновок:

1. В цілому можна зробити висновок, що результати досліджень свідчать про те, що хромпіколінат слід розглядати як не мутагенний in-vitro.

2. Результати тестів мутагенності хромпіколінату на ссавцях є негативними. У зв'язку з негативними результатами тестів in-vitro на комерційних продуктах, що містять хромпіколінат, в даний час немає підстав для проведення додаткових випробувань.

December 2004
   COM/04/S3"

(Кінець цитати.)

Я вважаю, для мислячих людей цього висновку достатньо. А тим, хто думати не бажає, прапорця в руки. Для них все одно, що харчовий хром, що хромований бампер, що хромові чоботи.

Ця стаття має інформаційний характер, вона не заміняє відвідування лікаря або іншого спеціаліста.