CaliVita International

Хром: рятівник, а не вбивця!

Дивна назва для статті про один з відомих поживних елементів, чи не так? А що поробиш, якщо деколи зустрічається навіть така думка про застосування добавок хрому: "Краще бути товстим, але живим"?

Що ж, можу тільки побажати автору цього вислову якнайдовше залишатися товстим, бо це простіше, ніж розкинути як слід мізками (що, як відомо, важко давалося навіть Марку Твену). А для "швидких розумом Невтонів", що воліють бути і живими, і здоровими, я вирішив написати оглядову статтю про хром, з переконливим, як мені здається, розвінчанням міфу про його шкоду для здоров'я.

Чи потрібен нам хром?

У 1957 році вчені Уолтер Мерц і Кеннет Шварц виділили зі свинячої нирки речовину, яку назвали "глюкозотолерантним фактором (GTF)". Ця речовина, отримана від свиней, відновлювала знижену чутливість до глюкози у щурів.

Двома роками пізніше, в 1959 році, хром був ідентифікований як активна складова GTF. Незважаючи на це, американський підручник за 1968 рік, де опубліковані рекомендовані норми вжитку поживних речовин RDA, містить тільки наступний коментар: "Проведені дослідження вказують на позитивну роль хрому в людському організмі".

Значно пізніше, лише у виданому в 1989 році підручнику, де йдеться про RDA, хрому було відведено 3 сторінки. Коротко: "Хром є мікроелементом, необхідним для правильного метаболізму глюкози, інсуліну, жирних кислот і білків, а також росту м'язів. Його достатнє споживання, правильна абсорбція і засвоєння необхідні для механізмів регуляції рівня глюкози в крові і нормальної чутливості інсулінових рецепторів".

В даний час хром визнаний необхідним для життя компонентом їжі, який важко отримати в необхідній кількості з продуктів харчування, оскільки 90% хрому втрачається при процесах переробки і зберігання продуктів. Його дефіцит особливо поширений в так званих "благополучних" громадських структурах. Нестача хрому у вашому організмі неминуча, якщо поглинати велику кількість борошняних і кондитерських вироби та інших продуктів, багатих легкозасвоюваними вуглеводами.

Вважається, що середнє споживання хрому становить лише 25-33 мкг на день. Це викликано, зокрема, такими причинами, як збіднення грунтів, рафінування продуктів, а також високе добове споживання цукру (надлишок цукру в їжі вимагає зайвого виробітку інсуліну, а це ще більш зменшує запаси хрому).

Вміст хрому в тканинах зменшується також з віком, а також при великому фізичному навантаженні. Через надмірне очищення продуктів при переробці, нездорові харчові звички і нездоровий спосіб життя недобір хрому є одним з найбільш поширених поживних дефіцитів, які ймовірно призводять до таких хвороб цивілізації, як гіпертонія, ожиріння і діабет.

З цієї причини добавки хрому необхідно приймати, щоб зберегти здоров'я. Дотепер, однак, немає офіційно встановлених RDA для хрому. В останніх публікаціях величину RDA оцінюють від 50 до 200 мкг хрому в день.

Хром зустрічається в природі у тривалентній формі, і в такому ж вигляді він міститься в продуктах харчування. Це означає, що він перебуває на + третьому ступені окислення, тобто, тривалентний хром - це атом хрому, який втратив три електрони і, відповідно, придбав електричний заряд +3.

Тривалентний хром, який міститься в продуктах харчування, не токсичний навіть у дозах, що в 1000 разів перевищують рекомендовану денну дозу. Високотоксичною і добре відомою канцерогенною речовиною є шестивалентний хром, а також трьохокись хрому. Але ця хімічна форма хрому була створена штучно і в природі не зустрічається.

Всі препарати з добавками хрому містять тривалентний хром, доступний у формі різних хімічних сполук. Крім пивних дріжджів і хлориду хрому, існують різні види хелатних сполук: полінікотинат хрому, глюконат хрому, цитрат хрому і найбільш відомий піколінат.

Піколінат хрому - не просто молекула; це комплекс, званий "хелатом", в якому три молекули піколінової кислоти оточують іон хрому. Результати епідеміологічних і клінічних досліджень підтверджують, що всі хелатні сполуки хрому нетоксичні і безпечні.

Фізіологічна роль хрому

Місце і механізм засвоєння хрому в кишечнику людини чітко не встановлені, але схоже, що він обумовлений не звичайним процесом дифузії. Неорганічні солі тривалентного хрому засвоюються слабо (0,5-2%). Краще засвоюються хромати. Однак, цілком імовірно, що присутні в нашій їжі хромати відновлюються в шлунково-кишковому тракті з 6-го до 3-го ступеня окислення.

Було показано, що з прийнятого орально хлориду хрому засвоюється менше 1%, хоча у випадку інсулінозалежного діабету всмоктування хрому зростає від 2 до 4 разів. Встановлено також, що хром з дріжджового екстракту засвоюється приблизно на 10-25%.

Фізіологічна роль хрому в організмі в основному пов'язана з метаболізмом глюкози. У США простим додаванням 150 мкг тривалентного хрому до щоденного раціону вдалося підвищити толерантність до глюкози у дорослих, хворих на цукровий діабет, як в середньому, так і в літньому віці. У численних клінічних дослідженнях підтверджено посилення дії інсуліну, викликане добавками хрому з пивних дріжджів.

Хром сам по собі не стимулює метаболізм глюкози. Біологічна активність хрому пов'язана з органічним комплексом, відомим як фактор толерантності до глюкози (ГТФ). Хоча структура ГТФ ще не повною мірою встановлена, відомо, що це складна органічна молекула, до якої входять хром, нікотинова кислота (вітамін B3) і амінокислоти, що входять до складу глутатіону.

Біологічно активна форма хрому ефективно регулює рівень глюкози в крові, оскільки посилює дію інсуліну в організмі. Хром дозволяє інсуліну приєднуватися до рецепторів м'язових і жирових клітин, і внаслідок цього глюкоза отримує можливість проникнути в клітину (толерантність до глюкози). Через дефіцит цього мікроелемента в організмі виникають порушення глюкозотолерантності і підвищується рівень цукру в крові.

В останні п'ятнадцять років хром став дуже популярним в лікуванні ожиріння. Його ефективність у регулюванні маси тіла пов'язана зі здатністю регулювати рівень глюкози в крові, зменшуючи тим самим тягу до солодкого. При дефіциті (а іноді навіть повній відсутності!) хрому в організмі спостерігається також високий рівень холестерину в крові, а також гіпертонічні зміни в кровоносних судинах.

Не дивно, що хром є цінним мікроелементом, який допомагає в лікуванні діабету (як інсулінозалежного, так і інсулінонезалежного), підвищеного рівня холестерину крові, а також гіпертонії. Прийом добавок хрому дуже корисний, проте, якщо ми хочемо постійно бути здоровими, не менш важливо позбутися неправильних харчових звичок.

Читати далі >>