CaliVita International

"Зелена кров"

Зелена кров

Чому рослинність в процесі росту і дозрівання, як правило, пофарбована в характерний зелений колір? Відбувається це завдяки пігменту хлорофілу, який в надлишку міститься в листках рослин. Його ще називають "рідким сонцем" - за унікальну здатність вбирати енергію сонячного світла.

Живі організми рослинного світу складаються з різних видів клітин. Останні можна умовно розділити на дві великі групи: одна відповідає за обмін речовин, тоді як інша служить для механічної підтримки або допомагає забезпечити циркуляцію рідини усередині рослини.

Метаболічно активні (паренхіматозні) клітини містять всі необхідні клітинні органели. Для рослинних клітин характерними органелами є хлоропласти, хромопласти, амілопласти і етіопласти.

Хлоропласти містять все, що необхідно для фотосинтезу, і звичайно пофарбовані в зелений колір. В основному вони зустрічаються в клітинах листя, хоча їх можна виявити і в інших зелених тканинах. Всі хлоропласти містять пігмент хлорофіл, назва якого складається з двох основ: chloros = зелений і phyllon = лист (др.-грецьк.).

Хлорофіл і гемоглобін

У 1915 році доктору Ріхарду Вільштаттеру була вручена Нобелівська премія за відкриття такої хімічної сполуки, як хлорофіл: мережі атомів вуглецю, водню, азоту і кисню, що оточують атом магнію.

П'ятнадцять років потому, у 1930-му, Нобелівську премію отримав доктор Ханс Фішер, який відкрив хімічну структуру гемоглобіну і, до свого здивування, виявив, що вона практично ідентична хлорофілу.

Гемоглобін (який складається з гема і глобіну) являє собою пігмент, що забарвлює клітини крові в червоний колір, точно так само, як хлорофіл робить рослини зеленими.

Метаболічний стан хлорофілу вдень і вночі змінюється. Протягом дня цей хлоропласт активно накопичує енергію світла, перетворюючи її в хімічну енергію (фотосинтез). Хімічна енергія використовується для здійснення синтезу, наприклад, утворення цукрів або закріплення азоту в амінокислотах, будівельних матеріалах білкового синтезу.

У кінцевому рахунку, майже всі живі організми залежать від енергії фотосинтезу для свого харчування та існування на Землі в принципі. До того ж фотосинтез впливає на вироблення кисню, який становить значну частину атмосфери нашої планети.

Хлорофіл та профілактика раку

Експериментальні дослідження підтвердили, що хлорофіл здатний проявляти протиракову дію. Відомо, що для початку розвитку злоякісної пухлини необхідна трансформація деяких хімічних препаратів (званих також проканцерогенами) в результаті обміну речовин в активні канцерогени, здатні руйнувати ДНК або інші специфічні молекули в чутливих до їх впливу тканинах. Лабораторні дослідження показують, що хлорофіл здатний знизити активність ензимів, що викликають цю трансформацію.

Японські вчені, вивчивши близько 60 видів рослин і овочів, з'ясували, що більшість з них мають антиканцерогенні властивості. Особливими антимутагенними властивостями наділені всі рослини, багаті хлорофілом - брюссельська капуста, брокколі, шпинат, мангольд (листовий буряк), люцерна, хлорела, спіруліна, паростки пшениці і ячменю.

Іншим можливим поясненням протиракового механізму деяких похідних сполук хлорофілу може виявитися той факт, що він діє як молекула-інтерцептор, перешкоджаючи всмоктуванню афлатоксинов та інших компонентів раціону, здатних привести до ракового захворювання. Афлатоксин B1 (AFB1) є канцерогеном печінки, що виробляється окремими різновидами грибків; його можна виявити в запліснявілому зерні і бобових, арахісі та сої.

У жарких і вологих регіонах, де зберігання зерна не відповідає нормі, високий рівень харчових AFB1 пов'язують з ризиком утворення епітеліоми печінки (гепатоцеллюлярного раку). Завдяки обміну речовин, AFB1 трансформується в печінці в канцероген, здатний впливати на ДНК і викликати мутації. Досліди над тваринами показали, що прийом хлорофілу при вживанні в їжу AFB1 значно знизив пошкодження канцерогеном ДНК в печінці у райдужної форелі і щурів, а залежно від дозування, навіть призупинив розвиток раку печінки у форелі.

Хлорофіл і виведення отрут

Хлорофіли також відіграють важливу роль у внутрішній детоксикації організму, необхідній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Під нею розуміються всі процеси нейтралізації, трансформації або виведення токсинів з людського тіла за допомогою наступних систем:

• дихальної (легені, бронхіоли, горло, пазухи і ніс);
• шлунково-кишкової (печінка, жовчний міхур, товста кишка і весь шлунково-кишковий тракт);
• видільної (нирки, сечовий міхур і уретра);
• дермальної (потові і сальні залози, а також сльози);
• лімфатичної (лімфатичні канали і вузли).

Щодня кожен з нас піддається впливу токсинів, причому не тільки із зовнішніх (екзогенних), але також і з внутрішніх (ендогенних) джерел - звичайних шляхів, якими заражається або засмічується людський організм. Отруєння настає, коли в тіло потрапляє більше речовин, ніж ми можемо переробити і вивести назовні.

Вплив токсину здатний викликати негайну або швидку появу симптомів, як, наприклад, у випадку з пестицидами або різними медикаментами; проте частіше він виражається в тривалому, негативному впливі на організм, здатному привести до тяжких наслідків. (Наприклад, в результаті отруєння азбестом може розвинутися рак легенів).

Найбільш поширен шляхи отруєння:

• шкідливими речовинами при вдиханні-видиханні (куріння, забруднення повітря, заправка пальним, несприятлива обстановка в приміщеннях);
• прийом їжі (хімічні залишки, речовини, розчинені у воді, в медикаментах);
• ін'єкції (вакцинація, щеплення проти грипу, нанесення татуювань);
• поверхневе вбирання (хімічні речовини з синтетичних тканин, фарби, пластмаси, пестициди та хімічні добрива, що розпорошуються на газони);
• опромінення (рентгенівські знімки, атомні станції, ядерні випробування, розробка уранових родовищ, мобільні телефони та радіовишки, монітори комп'ютерів та екрани телевізорів, мікрохвильові печі, електроенергетичні системи, радіо- і супутниковий зв'язок).

Ми їмо і п'ємо їх, піддаючи себе їх впливу неодноразово і регулярно. Багато медикаментів, харчових добавок та алергенів здатні утворювати в тілі людини отруйні сполуки. Між іншим, будь-яка речовина може виявитися отруйною - вода, натрій і майже всі поживні речовини в певних обставинах здатні представляти проблему.

На внутрішньому рівні наше тіло виробляє токсини в ході виконання своїх звичайних щоденних функцій. Результатом біохімічних процесів, клітинної життєдіяльності та фізичної активності стає утворення в організмі речовин, які необхідно з нього видаляти.

Токсини утворюються в результаті ферментації, гнильних процесів і розпаду неперетравленої їжі, а також внаслідок зневоднення і недоїдання. Різноманітні мікроорганізми, такі, як кишкові і чужорідні бактерії, дріжджі і паразити - в процесі життєдіяльності виробляють речовини, з якими нашому організму необхідно справлятися.

Для збереження здоров'я вкрай важливий відповідний рівень очищення організму від токсинів. Очевидно, що тіло, всі системи якого функціонують в нормальному режимі, має справлятися з певним рівнем отруйних речовин; загроза виникає лише, якщо відбувається надмірний прийом або виробіток токсинів, або знижується здатність організму до самоочищення.

Хлорофіл може також використовуватися як засіб, що усуває неприємні запахи нашого тіла. Спостереження, зроблені в 1940-50-х роках клінічними фахівцями, показали, що хлорофіл має дезодоруючу дію навіть на смердючі рани, у зв'язку з чим лікарі прописували його перорально пацієнтам з колостомією і ілеостомією, з метою зменшити неприємний запах фекалій. Описано декілька випадків, коли прийом хлорофілу допоміг зробити менш інтенсивним запах сечі або калу у пацієнтів, які страждають нетриманням.

Дослідження, що були проведені в 1940-х і підтвердили, що застосування хлорофіліну уповільнює ріст деяких анаеробних бактерій в пробірці і прискорює загоєння ран у піддослідних тварин, дозволили використовувати хлорофіл і мазі, зроблені на його основі, для лікування у людей відкритих ран, що не загоюються.

В кінці 1940-50-х була проведена серія експериментів, де оцінювався ступінь впливу хлорофілу на пацієнтів, чиї рани гоїлися повільно (наприклад, виразки судин, пролежні). Було встановлено, що місцеве застосування хлорофілу забезпечило більш ефективне лікування, ніж інші, широко використовувані методи. В кінці 1950-х хлорофіл стали додавати в папаїн і мазі для хіміко-хірургічної обробки ран, що містять сечовину, з метою зменшення місцевого запалення, усунення неприємного запаху і прискорення одужання пацієнтів.

Хлорофіл та дієтичні добавки

"Рідкий Хлорофіл" - це біодобавка з вмістом хлорофіліну (натрієво-мідна сіль хлорофілу), який отримують з люцерни шляхом екстракції. Liquid Chlorophyll - це концентроване джерело хлорофілу A і B.

Властивості люцерни вивчені добре: вона є одним з найкращих джерел білка, хлорофілу, каротину, вітамінів A, D, E, B, K і окремих травних ферментів. Завдяки глибокій кореневій системі, яка дозволяє інтенсивно вбирати з грунту хімічні елементи, люцерна являє собою прекрасне джерело кальцію, магнію, фосфору, заліза, калію та деяких інших мінералів.

У різних країнах ця рослина вже не одне сторіччя служить кормом для худоби; зокрема на Середньому Сході її дають коням (вважається, що люцерна збільшує швидкість і силу скакунів), до того ж історично її назва означала "батько всієї їжі". Століттями люди вживали люцерну для поліпшення самопочуття і омолодження.

Проведені дослідження підтверджують, що вона допомагає знешкодити канцерогени хімічного походження, що потрапляють в організм людини разом з їжею, до того як ті проявлять руйнівну дію на печінку і тонкий кишечник. Ще люцерна сприяє виведенню токсинів і нейтралізації кислот. Багата хлорофілом і живильними речовинами, вона підвищує вміст лугу в організмі і очищає від отруйних речовин людське тіло, особливо печінку.

Слід згадати, що хлорофіл і хлорофілін - це не одне й те ж саме. Хлорофілін являє собою суміш натрієво-мідних солей, отриманих з хлорофілу. У процесі синтезу хлорофіліну атом магнію в центрі кільця заміщається міддю, а фітоловий залишок руйнується. На відміну від хлорофілу, розчинного в жирах, хлорофілін розчиняється у воді.

Учені поки не можуть з точністю сказати, в якій кількості хлорофіл потрапляє в кровотік і чи потрапляє взагалі. А молекула хлорофіліну здатна переміщатися по всьому тілу, оскільки магнієвий центр був заміщений міддю - а вона, як і залізо, переносить кисень. Насправді молекула хлорофіліну майже ідентична молекулі гема в крові людини.

Рідка формула Liquid Chlorophyll створює сильну олужнюючу дію на травну систему і може допомогти пацієнтам, страждаючим від інфекційного гастриту, усунути неприємні запахи (у тому числі з рота), вилікувати запальні процеси в горлі, поліпшити циркуляцію крові, травні процеси, зняти втому.

Препарат має сильну антибактеріальну та протизапальну дію, підвищує імунітет, зміцнює і допомагає зберігати здоров'я. Серед інших його переваг слід відзначити здатність підтримувати клітини в їх протистоянні різним вірусам, стимулювати загоєння ран, лікувати виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, поліпшувати роботу внутрішніх органів.

Хлорофіл нетоксичний, і випадки отруєння ним невідомі. Те ж саме можна стверджувати і про хлорофілін, який використовується в медицині ось вже 50 років. Випадки передозування препарату також невідомі.

Якщо приймати хлорофілін перорально, він може забарвити сечу або кал в зеленуватий колір, придати язику жовтуватий або чорний відтінок. Деякі пацієнти повідомляли про розлад шлунку після прийому препарату. Ще вживання хлорофіліну може іноді приводити до помилкових позитивних результатів тесту на приховану кров (у калі).

Оскільки досліджень на предмет впливу хлорофіліну на вагітних жінок або годуючих матерів не проводилося, в період вагітності і лактації вживати препарат не рекомендується.

Ця стаття має інформаційний характер, вона не замінює відвідування лікаря чи консультацію спеціаліста.