CaliVita International

Поліфеноли і біофлавоноїди

Поліфеноли - це збірна назва цілого класу речовин, в який входять флавоноїди, лігніни, кумарини та інші речовини, формула яких містить фенольні групи. Сьогодні налічується більше 4000 поліфенолів, фізіологічна дія яких визначається їх молекулярною структурою. Рослинні поліфеноли - це потужні антиоксиданти, вони захищають клітини нашого організму від пошкоджуючої дії вільних радикалів і підтримують їх нормальні функції, а також сповільнюють процеси старіння.

У природі існує величезна кількість різних поліфенолів. Вони є складовою частиною пігментів фруктів, ягід і вина - починаючи з темно червоного і закінчуючи синім, а також білим кольором внутрішньої частини апельсинової шкірки.

Суперзірки кольору осені

Біофлавоноїди – нетоксичні сполуки рослинного походження, які зустрічаються практично скрізь. Чудові фарби осінніх лісів, що існують завдяки біофлавоноїдам, можна побачити лише при припиненні синтезу зеленого пігменту (хлорофілу). На думку експертів, присутність біофлавоноїдів у королівстві рослин доводить їхню необхідність для життя.

Біофлавоноїди отримали свою назву від латинського слова "flavus" - жовтий, тому що перші флавоноїди, які були виділені з рослин, мали жовтий колір, проте багато флавоноїдів мають інше забарвлення або безбарвні. Зокрема, жовтий колір багатьох фруктів та овочів обумовлений не флавоноїдами, а каротинами.

Біофлавоноїди відіграють важливу роль. По-перше, вони надають квітам і фруктам забарвлення, яке, безсумнівно, має першорядну важливість при запиленні. Вже давно відомо, що різні кольори приваблюють певних комах. Більш того, біофлавоноїди захищають рослини від негативних впливів навколишнього середовища, таких як ультрафіолетове випромінювання та озон.

Їхнє основне призначення – відновлювати захисні функції клітин рослин, пошкоджених різними зовнішніми факторами – ультрафіолетом, грибами, вірусами, комахами та вільними радикалами. Було також виявлено, що біофлавоноїди регулюють транспортування ауксину (рослинного гормону), який відповідає за розвиток та ріст рослин.

Захисна роль поліфенолів та біофлавоноїдів зумовлена ??їх антиоксидантними властивостями. Крім того, деякі біофлавоноїди мають антибактеріальні та фунгіцидні (протигрибкові) властивості. У ході лабораторних та епідеміологічних досліджень було доведено, що флавоноїди мають цінні хімічні, біологічні та біохімічні властивості, важливі для захисту здоров'я та попередження захворювань.

Вміст біофлавоноїдів у білій шкірці цитрусових допомагає вберегти вітамін С від окисного руйнування. У природі цитрусові флавоноїди зустрічаються в основному в комплексі з вітаміном С, серед них найбільш відомі - рутин, гесперидин та кверцетин. При цьому кверцетин відіграє провідну роль.

Доведено, що біофлавоноїди допомагають знизити гіпертонію та усунути різного роду алергії. Як не дивно, до цього часу ця цінна група сполук грала другорядну роль на арені біохімічних процесів.

Сьогодні, коли корисні властивості кверцетину отримали загальне визнання (раніше він називався вітаміном Р), біофлавоноїди стали суперзірками! Такі цитруси, як солодкий апельсин, лимон, мандарин, грейпфрут, є багатими джерелами біофлавоноїдів, які містяться в м'якій шкірці, що не має запаху та смаку. На жаль, очищаючи фрукт, ми зазвичай викидаємо її.

Цілющі властивості флавоноїдів

Крім потужної антиоксидантної дії, флавоноїди мають ще й так звану P-вітамінну активність - вони здатні зменшувати проникність стінок кровоносних судин. Тому їх раніше називали вітаміном P. Це їхня властивість обумовлена здатністю стимулювати виробіток колагену - основного компонента сполучної тканини. Різні види флавоноїдів мають також інші, дуже чудові цілющі властивості.

Кверцетин

Кверцетин - найсильніший антиоксидант серед флавоноїдів. Вважається навіть, що його антиоксидантна активність вища, ніж у альфа-токоферолу, тобто вітаміну Е. Кверцетин має також антиалергічну дію, тому що він пригнічує синтез гістаміну. Крім того, він блокує дію деяких ферментів, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, чим пригнічує синтез інших запальних медіаторів - лейкотрієнів, які мають у 1000 разів сильнішу запальну дію, ніж гістамін.

У медицині кверцитин застосовується також як засіб для профілактики захворювань серця та судин. Він підтримує серцеву діяльність тим, що покращує енергопостачання серцевого м'яза (за рахунок покращення коронарного кровообігу), пригнічує синтез тромбоксану та знижує АТ. Люди, які вживають з їжею багато кверцетину, значно менше схильні до ризику інфаркту та інсульту, і у них менша ймовірність тромбозів.

Нещодавно було відкрито ще одну чудову властивість кверцетину – його здатність викликати апоптоз (загибель) ракових клітин. Справа в тому, що в ДНК кожної клітини міститься "антираковий" ген р53, який у разі, якщо клітина "збивається зі шляху істинного", змушує її самознищитися. У 50-60 відсотків випадків виникнення новоутворень спричинене мутаціями антиракового гена, який перестає реагувати на неправильну поведінку клітини.

Кверцетин реабілітує цей ген, чим викликає самогубство ракових клітин. Із застосуванням кверцетину отримані хороші результати у лікуванні різних видів раку, у тому числі раку молочної залози, простати, товстої кишки, лімфогранулематозу.

Кверцетин має також антивірусну активність, і, як і інші флавоноїди, має імуностимулюючу дію - він покращує функції імунних клітин, таких як фагоцити, Т- і В-лімфоцити, що підвищує активність імунітету і збільшує вироблення антитіл.

Рутин

Рутин є глікозидом кверцетину, рослини синтезують його з кверцетину та дисахариду рутинози. Його структура дуже схожа на структуру флавоноїдів, що містяться у знаменитому екстракті листя гінкго білоба. Так само, як кверцетин, рутин використовується в багатьох країнах як засіб для захисту кровоносних судин і входить до складу багатьох полівітамінних та рослинних препаратів. Він також сприяє значному зниженню венозного набряку.

Рутин є антисклеротичним елементом: крім захисту капілярів, він також зменшує цитотоксичність окисленого ЛПНГ-холестерину та знижує ризик серцево-судинних захворювань.

Рутин виявляє лігандні властивості - він може з'єднуватися з катіонами металів, зокрема, двовалентного заліза, захищаючи їх від перекисного окиснення, яке перетворює вільне залізо на небезпечний кисневий радикал, що ушкоджує клітини, особливо серцевий м'яз. Є навіть такий термін - "іржавіння серця", яке спричинене дією вільних радикалів, що переводять двовалентне залізо в гіперактивний тривалентний іон.

Очі є майже єдиним місцем у організмі, де кровоносні судини можна безпосередньо спостерігати. Сітківка ока має надзвичайно розгалужену капілярну мережу, тому при порушенні прохідності капілярів та підвищеної їх крихкості розвивається ретинопатія – тяжке захворювання сітківки, яке може призвести до втрати зору. Ретинопатія може виявлятись на тлі діабету, гіпертонії, атеросклерозу, глаукоми та інших захворювань.

В одному дослідженні хворим на глаукому був призначений рутин з вітаміном С для зменшення крововиливів у сітківку. З 26 хворих у сімнадцяти після прийому рутину внутрішньоочний тиск знизився. Доктор Сомервіль-Лардж, автор цієї статті, повідомляє, що тільки вітамін С ніяк не вплинув на провідність капілярів. Він пише також, що рутин допомагає не тільки при глаукомі, але і при захворюваннях сітківки, пов'язаних із діабетом або високим кров'яним тиском.

Гесперидин

Гесперидин, ще один учасник цієї зв'язки, багато в чому схожий на інші біофлавоноїди, але має також і свої особливі переваги. Почну з того, що його венотонізуючі та венопротекторні властивості, мабуть, виражені найбільш сильно, і тому гесперидин є головним компонентом більшості препаратів, які застосовуються для лікування варикозного розширення вен, трофічних виразок, геморою, а також тромбофлебітів.

Антигістамінна дія гесперидину не слабша, ніж у кверцетину, тому він застосовується в Європі при лікуванні сінної лихоманки, інших видів алергії та деяких аутоімунних захворювань. Як і рутин, він має протиракову дію, проте його механізм пов'язаний, мабуть, з інгібуванням синтезу поліамінів.

Гесперидин має також найбільш виражену естрогеноподібну дію. Усі біофлавоноїди за структурою нагадують естрогени, чому їх і називають фітоестрогенами. Ця їх особливість дозволяє їм займати місця естрогенів на естрогенових рецепторах клітин, і тим самим частково компенсувати естрогенодефіцит. Можливо, саме з цим пов'язана його здатність зменшувати втрату кісткової маси.

Завдяки цій властивості гесперидин допомагає полегшити симптоми менопаузи, а також допомагає при лікуванні пухлин жіночої статевої сфери. Справа в тому, що фітоестрогени, на відміну від естрогенів, не мають канцерогенної активності, тому нормалізують гормональний баланс і при гіпо-, і при гіперестрогенних станах.

Здатність гесперидину інгібувати дію ферментів, що беруть участь у ліпідному обміні, знайшла застосування при профілактиці та лікуванні ожиріння та цирозу печінки. А його колагенутворюючі властивості послужили основою для створення кремів проти зморшок та мішків під очима. Він підвищує еластичність шкіри та сприяє її омолодження.

На жаль, у російськомовних джерелах майже не знаходить відображення одна важлива особливість гесперидину – його здатність захищати інші біофлавоноїди від пошкодження вільними радикалами, підтримувати та збільшувати їхню активність. Саме тому гесперидиновий комплекс включається до складу найсучасніших мультивітамінних препаратів.

Біофлавоноїди найкраще працюють у комплексі один з одним і з вітаміном С – коротше, у тому вигляді, як ці речовини зустрічаються у природі. Адже Альберт Сент-Дьорді, який відкрив вітамін С, відкрив, по суті, натуральний С-комплекс.

У такому вигляді біофлавоноїди зустрічаються в багатьох рослинах, хоча в різних їх частинах можуть переважати ті чи інші речовини. Так, наприклад, багатими джерелами рутину служать листя рути і гречки, кверцетину - лушпиння цибулі, гесперидину - цедра і сік цитрусових.

Біофлавоноїди не токсичні і не викликають алергії. Рослинні флавоноїди давно застосовуються в фітотерапії і фітокосметиці, а в останні роки знаходять дедалі більше застосування й у медицині.

Читати далі >>