CaliVita International

Блиск та злидні антибіотиків

Зниження смертності від інфекційних захворювань, що почалося з початку XX сторіччя і продовжувалося до його середини, призвело до поширення думки про те, що людство виграє багатовікову війну з ними. Ймовірно, найбільш вражаючим досягненням медицини в цьому плані стало відкриття і широке застосування антибіотиків.

Однак, як відомо, у медалі є дві сторони, і ми сьогодні бачимо, як епідемії інфекційних хвороб знову охоплюють всю земну кулю, поширюючись тепер уже з безпрецедентною швидкістю, обумовленою сучасними умовами життя, які сприяють якнайшвидшому поширенню збудників захворювань у світі.

Інфекції не здаються

Інфекційні хвороби і сьогодні являють собою одну з головних причин передчасних смертей у всьому світі. Щорічно їх жертвами стають більше 13 мільйонів дітей, підлітків і молодих людей.

За даними ВООЗ, частка інфекційних хвороб як і раніше становить 24,7% смертності у всьому світі, досягаючи в країнах, що розвиваються, 45%. У статистиці дитячої смертності інфекційні захворювання становлять 63% усіх дитячих смертей. У більшості випадків причинами смерті є такі інфекційні захворювання, як холера, менінгококова інфекція та кір.

Саме так, холера, про яку не було чути вже більше як 100 років, знову повернулася. У 1998 році ВООЗ зафіксувала понад 300.000 випадків цього захворювання, в першу чергу, в країнах Латинської Америки. Але і без холери проблем з інфекціями вистачає. Нові або повторно виявлені інфекційні захворювання заявляють про себе щорічно, і з початку сімдесятих років минулого сторіччя вже було відкрито понад тридцять нових видів інфекцій.

В їх числі велика кількість вірусів і паразитарних агентів, але також і ряд бактеріальних інфекцій, в тому числі такі нині широко відомі, як золотистий стафілокок, ешерихія колі (геморагічний коліт), борелія (хвороба Лайма, а за деякими даними, і паркінсонізм), хелікобактер пілорі (виразкова хвороба шлунка), бартонела (хвороба котячої подряпини).

Це ті самі збудники, на які повинні були б діяти антибіотики. Та ось біда, не діють, і є обгрунтовані підозри, що якраз масове поширення у світі антибіотиків і призвело до виникнення резистентних до них видів бактерій.

Найпоширеніші інфекційні захворювання в сучасному світі - це застуда, бронхіти, стрептококові запалення горла, грип, вітрянка, гострий кон'юнктивіт, гастроентерит. З них тільки грип є чисто вірусним захворюванням, а всі інші - або бактеріального походження, або мають бактеріальний компонент. Крім того, багато хронічних захворювань пов'язані зі в'яло протікаючими, так званими "повільними" інфекціями, і багато з цих захворювань в даний час віднесені медициною до розряду "хвороб неясної етіології", оскільки вилікувати їх антибіотиками, як правило, не вдається.

Антибіотики в даний час все ще залишаються головною ударною силою лікарів-інфекціоністів, проте все частіше і частіше лунають голоси на користь того, що не варто класти всі яйця в одну корзину і слід провести чітку межу між ситуаціями, коли необхідне застосування антибіотиків, і тими випадками, коли вони, крім шкоди, нічого принести не можуть.

Ера антибіотиків

Англійський учений Флемінг, який відкрив пеніцилін (так само, як свого часу німецький фізик Герц, що відкрив радіохвилі), спочатку поставився скептично до свого відкриття, заявивши, що ніякого практичного застосування воно не отримає. На щастя, його колеги Е.Чейн і Г.Флорі проявили достатньо ентузіазму, щоб вибити 35 фунтів урядового фінансування робіт по перевірці дії пеніциліну на мікроби.

5 травня 1940 року результати тестів на мишах, які проходили під гуркіт бомб, що падали на вулиці Лондона, ознаменували біохімічний тріумф першого в світі антибіотика. Однак налагодити промислове виробництво пеніциліну вдалося тільки в Сполучених Штатах, оскільки в Англії, у зв'язку з військовим виснаженням ресурсів, неможливо було зробити це досить швидко.

Цей факт породив певну чвару між Великобританією і Штатами в частині визнання першості у відкритті пеніциліну. Однак на врученні Нобелівської премії з медицини за 1945 р. було чесно визнано, що "Флемінг зробив для перемоги над фашизмом більше, ніж 25 дивізій".

Дійсно, ефективність пеніциліну при гнійно-запальних захворюваннях, що викликаються стафілококами, виявилася вище всяких очікувань. Пеніцилін, як і сульфаніламіди, просто рвав на частини зовсім не захищену від нього популяцію бактерій. Солдати з гнійними ранами, яким загрожувала ампутація або смертельний фінал, стали одужувати і повертатися в стрій.

Пеніцилін разом зі стрептоміцином виявилися також ефективними засобами і проти інших видів грампозитивних бактерій, що створило можливість успішного лікування більшої частини бактеріальних інфекцій. Фактично це забезпечило прорив в медицині: протягом двох десятиліть, з 1940 по 1960 рік, були відкриті всі найбільш часто вживані антибіотики.

Так почалася ера антибіотиків. Результати їх застосування в медицині виявилися винятковими. Вони дозволили у багато разів скоротити смертність від інфекційних захворювань, особливо серед дітей, зменшити число післяінфекційних ускладнень. Можна сказати, що відкриття антибіотиків збільшило середню тривалість життя людини в розвинених країнах приблизно на 20 років.

До теперішнього часу виділено, синтезовано та вивчено вже десятки тисяч різних антибіотиків, з них близько тисячі використовується при лікуванні інфекційних захворювань та для боротьби із злоякісними пухлинами в якості цитостатичних препаратів.

Виробництво антибіотиків та їх застосування щороку зростають. У 2000 році в США було випущено майже 23 тисячі тонн антибіотиків, а американські лікарі прописують щорічно більше 100 млн курсів антибіотикотерапії. Антибіотики широко застосовуються також і в сільському господарстві, де вони відіграють важливу роль у лікуванні та профілактиці інфекцій у худоби та птиці.

Зворотний бік медалі

Але антибіотики, як це досить скоро було встановлено після початку їх широкого застосування, впливаючи на бактерії, викликають появу резистентних штамів, які вже нечутливі до їх дії. Здавалося б, навіщо потрібно стільки нових ліків, якщо вже є кілька найбільш ефективних? Але вчені все шукають і розробляють нові антибіотики, і на це є дуже серйозні причини.

По-перше, дія навіть найбільш активних антибіотиків поширюється лише на певні види мікробів, тому їх можна застосовувати тільки при лікуванні певних інфекцій. Наприклад, одні антибіотики (оксацилін, еритроміцин, цефазолін) впливають переважно на грампозитивні бактерії, інші (поліміксини, уреїдопеніциліни) - на грамнегативні. В даний час отримані антибіотики з дуже широким спектром дії, але і вони мають обмеження.

По-друге, антибіотики діють недостатньо вибірково. Вони знищують не тільки хвороботворні бактерії, але і корисну мікрофлору, яка служить природним захисником нашого організму - на поверхні шкіри, на слизових оболонках, у травному тракті. Якщо природній мікробній флорі людини завдається істотна шкода, розвивається дисбактеріоз - порушення нормального складу мікрофлори організму.

Різні види дисбактеріозу можуть викликати прояв інфекцій, які раніше "дрімали" в організмі, зокрема, грибкових, стійких до дії антибактеріальних засобів. Дисбактеріоз, що вже розвинувся, перемогти буває непросто, особливо якщо організм ослаблений хронічною хворобою, як це часто буває у літніх людей, а також у дітей, у яких імунна система ще недостатньо зміцніла. Тому при призначенні антибіотиків часто прописують також протигрибкові препарати.

По-третє, нові види антибіотиків швидко знецінюються за рахунок появи стійких до їх дії штамів мікроорганізмів. Говорячи по-простому, мікроби "звикають" до антибіотиків. Причому за рахунок природного відбору резистентні штами дуже швидко займають місце бактерій, чутливих до даного антибіотика. І це відноситься не тільки до окремої людини, але й до всієї сім'ї, міста та навіть частини світу. Зрозуміло, стійкі штами з'являються тим швидше, чим ширше застосовується препарат.

Звичайно, вчені намагаються придумати різні засоби для того, щоб відстрочити появу штамів бактерій, резистентних до нових антибіотиків. Створюються, наприклад, комбіновані препарати, що містять антибіотик і засоби, що захищають його від дії мікробних ферментів. Однак, як ви розумієте, рядовому інфекціоністу ефективно застосовувати в своїй практиці антибіотики дедалі стає все складніше.

І, нарешті, існує і четверта причина - це побічна дія багатьох антибіотиків. Антибіотики, як і інші ліки, - це чужі людському організму речовини, тому їх застосування може викликати несприятливу реакцію. Найчастіше зустрічається алергія на антибіотики, і чим довше використовується даний препарат, тим більше зустрічається пацієнтів, у яких він викликає алергію.

Антибіотики можуть викликати й інші побічні дії - наприклад, неправильний розвиток і захворювання кісток і зубів у дітей, ураження нирок і ослаблення слуху, недокрів'я, ураження ЦНС і т.д. Тому лікування антибіотиками завжди повинно проводитися під наглядом лікаря, який може при необхідності провести коректування курсу або відмінити препарат.

Чим лікувати "антибіотикофілію"?

В даний час антибіотики не тільки широко застосовуються в лікарській практиці, але багато з них і вільно продаються в аптеках. Чого вже тут дивуватися, що люди роками безуспішно лікуються від "доскіпливих" інфекційних захворювань? Що, в свою чергу, вносить свою лепту в підвищення медикаментозної стійкості бактерійної оболонки планети Земля. У перспективі, якщо людство, звичайно, переживе черговий прогнозований "кінець світу", лікуватися скоро йому стане нічим.

Особливо сильно це позначається на дітях, оскільки найчастіше саме дітям лікарі прописують антибіотики. Наприклад, у 60% випадків нежиті дітям прописують саме антибіотики, а нежить буває у дітей від 5 до 8 разів на рік. Багато "косметичних" хвороб, наприклад, підліткові прищі (запалення сальних залоз), часто лікують невеликими дозами антибіотиків протягом тривалого часу. Показово, що на науково-практичній конференції "Фармакотерапія в педіатрії", що проходила в 2006 році в Москві, найбільший інтерес викликала доповідь "Антибіотикофілія у російських педіатрів".

Але поки вчені обмінюються доповідями, практикуючі лікарі продовжують застосовувати антибіотики. У половині випадків антибіотики призначаються невірно.

Чому ж, якщо існують спеціальні методи аналізу, що дозволяють визначити природу інфекції і призначити відповідний антибіотик? Та тому що, чим чекати результату 2-3 доби, лікарю простіше призначити сильний антибіотик широкого спектру дії. Пацієнту теж зайвого клопоту не треба - він вірою у лікаря міцніє. А якщо пацієнт не бажає просто лежати в ліжку і пити побільше рідини, щоб вивести токсини, йому призначать антибіотики і при вірусній інфекції, хоча антибіотики на віруси не діють.

Багато хто вже звик "хронічно" лікуватися від хронічних інфекцій. Тобто, при загостренні симптомів їх заліковують антибіотиками, після чого настає ремісія. Вона може тривати довго, а може і коротко - в будь-якому випадку, в якийсь момент хвороба повертається. Найбільше це нагадує казочку про білого бичка.

Як сказав нещодавно на "прямій лінії" доктор медичних наук І.С. Марков ("Факти", 15 грудня 2012), "...фахівці звикли: якщо є загострення - треба призначати антибіотики. Хронічні інфекції лікують практично одними і тими ж методами і в Києві, і в Нью-Йорку, Ріо-де-Жанейро, Тель-Авіві, тому що слідують помилковій концепції ВООЗ, згідно якої, лікування будь-яких хронічних бактеріальних інфекцій слід проводити антибактеріальними препаратами.

Щоб не виникали рецидиви, потрібно не мучити організм антибіотиками, а відновити природну несприйнятливість до бактерій, що викликають запалення, натренувати імунітет на захист організму. Прийом антибіотиків вбиває імунітет слизових оболонок (місцевий імунітет). При нормальному загальному імунітеті місцевий імунітет може бути знижений - а це відкриті ворота для інфекції на якійсь ділянці імунної оборони організму. При ослабленому захисті інфекція відчуває себе привільно, а ми їй ще допомагаємо антибіотиком, який знищує імунітет слизової.

Хронічне запалення не можна лікувати антибіотиками. Ці препарати призначають у разі гострих станів і таких, що загрожують життю" (кінець цитати).

Так що ж, ера антибіотиків закінчилася? Та ні, мабуть. У всякому разі, альтернативи антибіотикам на рівні загальнодоступної медицини поки не знайдено. Інша справа, що і вирішити проблему до кінця вони вже нездатні. Медики дуже швидко заспокоїлися, повіривши в те, що у них в руках з'явилася "абсолютна зброя" проти інфекцій, а в результаті з пляшки був випущений джин страшніший, ніж в казках "Тисячі й однієї ночі".).

І справа тут не тільки в поступовому зниженні ефективності антибактеріального лікування. Мабуть, набагато гірше інше - повсюдне поширення грибкових інфекцій.

Читати далі >>